November 27th, 2016

Варяг

Карта распределения русофобов в странах ЕС

Подготовлена по результатам приснопамятного голосования в Европарламенте по резолюции о противодействии российской пропаганде:

Самой прорусской страной журналисты называют Францию: из 68 присутствовавших французских депутатов в ЕП "за" антироссийскую резолюцию проголосовало лишь трое.

ИСТОЧНИК


promo varjag2007su february 18, 2019 14:57 10
Buy for 100 tokens
Друзья и читатели моего блога! Вы все знаете, что все годы существования моего блога мой заработок не был связан с ЖЖ. Т.е. я не была связана и не имела никаких обязательств материального характера ни перед какими политическими силами и различными группами, кроме дружеских уз и благодарности…
Варяг

Экспорт украинского леса в ЕС лишит рабочих мест более 6 тыс. человек

Евросоюз изначально возражал против моратория, принятого украинским парламентом, когда он был принят для того, чтобы спасти леса от расточительной вырубки и надвигающейся экологической катастрофы.

Этот десятилетний мораторий на экспорт необработанной древесины должен был действовать с 1 января 2016 года, а по сосне – с 1 января 2017 года.

Экспорт необработанной древесины означает для Украины колоссальные потери в экономическом плане, как следует из оценок, сделанных в ходе подготовки закона до введения моратория.

Средняя стоимость 1 кубометра необработанной древесины стоит всего 80-90 долларов, тогда как среднемировая цена обработанной древесины значительно выше - около 950 долларов за условный кубометр.

Без отечественного сырья почти приостановило работу большое количество деревообрабатывающих и мебельных комбинатов, которых на Украине более 6,5 тысячи.

То есть, кроме конкретных потерь, Украина теряет возможность предоставить работу десяткам тысяч человек, что несет за собой еще большие потери как в финансовом, так и в социальном плане.

Однако!

Совершенно иной, чем на Украине, подход к проблеме вырубки лесов Брюссель демонстрирует по другую сторону границы.

В ноябре 2015 года Европейская комиссия потребовала от Румынии остановить незаконную вырубку леса.

ЕК даже пригрозила властям Румынии финансовыми санкциями.

В результате 9 января 2016 года президент Румынии Йоханнис подписал закон, который предусматривает что незаконная вырубка леса площадью больше, чем гектар - считается угрозой национальной безопасности.


Варяг

Нищуку объяснили, что украинцы в городах стали большинством благодаря СССР

Лишь благодаря советской власти, объявленной в современной Украине «преступным режимом», украинцы стали большинством в городах.

Об этом на пресс-конференции в Киеве заявил директор Украинского института анализа и менеджмента политики Руслан Бортник, давший оценку скандальному высказыванию министра культуры Евгения Нищука, сказавшего об отсутствии генетики у жителей юго-восточных регионов.

«Он малообразованный, неинтеллигентный, искренне на самом деле ненавидящий демократию и ее принципы, пытающийся их использовать как дорожку в европейские кабинеты. Человек, который просто сказал то, что у него внутри, не отфильтровав базар. Даже если выбросить слово «генетика», все равно его выступление является абсолютно дискриминационным. Человек не понимает ничего ни в биологии. ни в истории», — подчеркнул политолог.

Он сообщил, что его институт специально поднял результаты переписи населения в Российской империи за 1897 год и сравнил его с данными позднего СССР.

«По результатам этом переписи украинцы были очень слабым большинством только в Полтаве из всех городов Украины. Во всех других городах, включая Киев, украинцы были меньшинством. А на Западной Украине, включая родной Нищуку Франковск, они были очень маленьким меньшинством — до 20 процентов в больших городах. Если говорить о том, кто кого и куда завозил, то именно Советский Союз, если смотреть перепись уже 1989 года, создал такие условия, при которых украинцы стали подавляющим большинством в городах», — сообщил Бортник.


Варяг

(no subject)

Международные эксперты не нашли доказательств пребывания российских снайперов на Майдане, признала в эфире телеканала «Интер» украинский юрист-криминолог Анна Маляр.

По ее словам, срыв допроса Виктора Януковича в суде произошел в интересах украинских чиновников.

«Мне страшно жить в стране, где реформированная полиция не может задержать 20 человек, которые не дают выполнить требования суда. Украинский закон позволяет делать именно такой допрос, и мне, как человеку, который стоял на Майдане и был юристом-волонтером, хотелось бы услышать не ответы Януковича журналистам и какие-то его шутки, а ответы на вопросы судей и прокурора… Думаю, Януковичу есть что сказать и про тех людей, которые сейчас находятся у власти. Может быть, к преступлениям на Майдане причастны и публичные люди», — сказала Маляр.

«И мои подозрения подтверждаются международными комиссиями, которые проводили предварительное расследование дела по Майдану и сделали два ключевых вывода. Первый – что украинское следствие сознательно тормозит расследование по Майдану. И они поставили под сомнение наличие иностранного следа в этом преступлении. Соответственно, они дали нам понять, что это расследование внутри государства, ваши стреляли в ваших, разбирайтесь сами», — уточнила юрист.


Варяг

Во Львове в день голодомора в ночном клубе произошел масштабный пожар


Во Львове около 2-х часов ночи 27 ноября в развлекательном центре "Ми100" произошел пожар.

Об этом сообщает пресс-служба ГСЧС.

"Спасатели, прибывшие на место происшествия, обнаружили возгорание на площади 50 кв.м. Оценив возникшую ситуацию, было принято решение о проведении немедленной эвакуации посетителей развлекательного центра. Всего пожарные эвакуировали 250 человек", - говорится в сообщении.

Еще 8 человек не смогли самостоятельно покинуть помещение клуба. Спасатели вынесли их из помещения на свежий воздух и передали медикам.

В результате пожара в лечебные учреждения обратилось 22 человека. Госпитализированы 14 человек, из них двое находятся в реанимации в тяжелом состоянии.

В 2:54 пожар был локализован и в 3:51 полностью ликвидирован.

"Сложность тушения пожара заключалась в плотной задымленности помещения, которая возникла вследствие возгорания. Пожарным пришлось проводить спасательную операцию и ликвидировать возгорание в аппаратах защиты органов дыхания", - отметили в ГСЧС.

Отмечается, что среди посетителей была сильная паника, что значительно усложнило процесс эвакуации.

К ликвидации пожара привлекли 49 спасателей и 14 единиц спецтехники. Причина возникновения пожара устанавливается.



Надо полагать, устроенный Советским Союзом в Западной Украине голодомор отмечали...  (см. "От села к селу ходят толпы замерзших, голодных гуцулов...")

Внимательное прочтение многих документов, касающихся голода 1932—33 гг., позволяет сделать вывод, что эта трагедия последовательно использовалась и фашистскими, и более поздними оппонентами против СССР, а сейчас против России как оружие в информационной войне. Главный аргумент этих «обвинителей» — голод был искусственно создан именно в СССР и именно для уничтожения украинцев как нации, при этом голодомор в Советской Украине сравнивают с благополучием в это время в Западной Украине, находящейся в составе Польши, Румынии, Чехословакии.

Но американская газета «Українські щоденні вісті» еще в 1932 г. опубликовала более 93 статей о страшном голоде, царившем в населенных украинцами областях, входивших в состав этих стран, а также о голоде в США, Германии, Австрии, Франции.

Так, в статье «Голодная смерть царит в селах Гуцульщины» в номере за 16 апреля 1932 г. автор пишет: «Выясняются все новые и новые подробности о голоде, который охватил десятки сел горной части Зап. Украины — Гуцульщину. По сельским домам лежат целые семьи, которые опухли от голода. От села к селу ходят толпы замерзших, голодных гуцулов, которые просят хлеба и картофеля. От пятнистого тифа умирает молодежь и старики... Клерикальная «Новая Заря» содержит корреспонденцию из села Криворивня Косовского уезда, где ярко характеризуется ужасное гуцульское сегодня».

В публикации «15 тысячам детей на Закарпатье угрожает голодная смерть» от 3 апреля 1932 г. указано: «Два дня тому назад оппозиционные депутаты в чешском парламенте заявляли, что голодная смерть угрожает 15 000 детей на Закарпатской Украине, а сообщения английских и немецких журналистов, которые недавно посетили эту провинцию Чехословакии, подтверждают факт, что все тамошнее население живет в состоянии невероятной бедности и невероятного голодания.

В этот день в разговоре с корреспондентом «Нью-Йорк Таймс» один из послов Закарпатья Иван Куртяк говорил: «Журналисты не описали о сотой части той бедности и бед. В горных округах есть много сел, где всю пищу детей составляет малое количество овсяного хлеба и полусгнившего картофеля. В действительности на барских дворах свиней кормят лучше, чем тех маленьких существ. В целых округах с осени люди не видели кусок хлеба. В результате недоедания туберкулез распространился в устрашающих размерах... В большинстве сел ночью не увидите свет. Поезда проходят страной грустной и мертвой, похожей на кладбище».

Как видим, голодный смерч в 1932—33 гг. пронесся по многим странам Европы, Соединенных Штатам. Жертвами его, как и в СССР, становилось, как правило, наиболее бедное крестьянское население. Но никто не предлагает погибших от голода в этих странах называть жертвами геноцида. Почему же с упорством, достойным лучшего применения, сегодня пытаются обвинить Россию в «голодоморе»? Не следует ли искать ответ в заключительных словах из газеты «Українські щоденні вісті»: «Очевидно, что в таких условиях начал поднимать голову аграрный коммунизм»?


Варяг

Признание: «Стрелки с Майдана стреляли В СИЛОВИКОВ, а не в своих»

Оригинал взят у kotleopold77 в Признание Олэны Билозэрськой о снайперах Майдана



«Стрелки с Майдана стреляли В СИЛОВИКОВ, а не в своих.»
(С) Олэна Билозерська
(21 ноября 2016, 18:07)



... выражаю благодарность пани Олэне Билозерской за столь ценные признания. И напоминаю ей о необходимости поберечься, поскольку подобные публичные признания могут стать причиной... хм... её смерти от рук её же собственных единомышленников. Если её раньше другие, более серьёзные панове не уберут. Поскольку в последнее время она очень серьёзно их подставила. Впрочем, об этом немного позже...

Варяг

Украина может лишиться Евровидения-2017

Украина может лишиться права на проведение песенного конкурса Евровидение-2017 в результате затягивания его организации.

Об этом сообщил исполняющий обязанности гендиректора Национальной телерадиокомпании Украины Александр Харебин, передает ТСН.

"В начале октября Европейский вещательный союз как владелец бренда "Евровидения" дал НТКУ красную карточку в отношении сроков и фактического срыва подготовки к Евровидению", - отметил Харебин.

Он также отметил, что конкурс может сорваться из-за бюрократии в Украине, однако в течение октября отставание в графике подготовки сократилось с трех месяцев до одного.

Окончательное решение по поводу проведения Евровидения-2017 в Украине Европейский вещательный союз примет 8 декабря.

Очередная пэрэмога плавно трансформируется в зраду...
Варяг

Замолчанный европейский голодомор

Замолчанный европейский голодомор
Хліб в Ужку
Коли ми платили за хліб, крамар-єврей додав, поверх заплаченого, ще три буханці від себе. Коли ж ми спитали, навіщо він це зробив, він просто сказав: тому, що ми збираємося в Ужок

(
До 1918 года деревня Ужок была частью Австро-Венгерской империи, а затем вошла в состав
Чехословакии. В 1939 году была присоединена к Венгрии. После Великой Отечественной  войны стала частью Украинской ССР, - Варяг
).

От редакции. В 1935 году группа писателей и журналистов из европейских стран и США посетила голодающие села украинских Карпат, опубликовав серию очерков и рассказов о положении крестьян-русинов. «Подкарпатская Русь находится в центре Европы, тут живет около 700 тысяч человек. И все они на грани голодной смерти. Голод тут – обычное явление. Нигде на земном шаре нет столько горя, как тут. Ни в одном уголке Европы вы не найдете столько отсталости, нигде не встретите такую массовую неграмотность…» – констатировал доклад этой международной делегации.
Историческая память об этой трагедии не укладывается в текущую политическую конъюнктуру, и потому откровенно замалчивается в наши дни. LIVA.com.ua начинает публиковать материалы участников делегации, открывая эту серию репортажем американского литератора Эрвина Колдуэлла, вице-президента Национального комитета американских писателей, автора очерков с фронтов гражданской войны в Испании и Второй мировой войны.

Збираючись у подорож до Ужка, ви уявляєте, що вибираєтеся на край світу. Але добравшись у село, одразу переконуєтеся, що це не так, – на верхів'ях гip, лише за кілька кілометрів, починається територія Польщі. Високо на гребні Карпатських гір, на відкритій галявині, впоперек дороги проведено лінію, обабіч якої стоять прикордонники з багнетами на гвинтівках, нi вдень, нi вночі не зводячи очей один з одного.Але в Ужгороді, який є чимось на зразок аванпосту цивілізації, серед населення панує думка, ніби Ужок – край світу.
Ужок – не найсхідніше село Карпатського краю, ним є Ясіня; але Ужок є найпівнічнішим поселенням. I лиш тоді, коли ви вперше бачите його мешканців, розумієте, чому дехто вважає Ужок краєм світу.
Водій таксі з Ужгорода бував в Ужку й раніше i вважав, що з нього досить й одного разу. Biн розповідав нам, що пicля поіздки в Ужок упродовж трьох ночей не мiг заснути. Щоб тільки не їхати туди знову, він запропонував розповісти про Ужок i тим самим позбавити нас турбот, пов'язаних з поїздкою.
Тим часом чималий натовп зібрався на вулиці навколо нас, i ми підганяли водія, щоб він ще раз підрахував, у скільки крон обійдеться нам поїздка. Вийшла досить значна сума, таксист врешті-решт вирішив, що йому варто їхати. На декілька хвилин він відлучився.
Повернувся iз пістолетом i додатковою коробкою патронів. Але, крім цього, приніс ще п'ять буханців чорного хліба. Власник русинського готелю, який кілька хвилин тому стояв у юрбі, що оточила нас, приніс три буханці хліба i вручив ix з таким виглядом, ніби ми вирушаємо у кругосвітню подорож на човні. Услід за ним підійшов i чеський поліцай, що стояв скраю тротуару й слухав наші дебати з водієм. Biн простягнув нам клунок, у якому теж були дві хлібини. Сповнившись раптом якимось невідомим хвилюванням, ми зайшли в крамницю i купили цілий оберемок буханців, не знаючи, власне, для чого. А коли ми платили за хліб, крамар-єврей додав, поверх заплаченого, ще три буханці від себе. Коли ж ми спитали, навіщо він це зробив, він просто сказав: тому, що ми збираємося в Ужок.
Декілька разів вже в дорозі ми запитували водія, чому ж веземо стільки хліба в Ужок i чому i власник готелю, i поліцай, i крамар дали нам xлi6a, щоб завезти туди. Його відповідь була одна: приїдете в Ужок, побачите.
[Нажмите, чтобы прочитать о замолчанном сегодня голодоморе русинов в Чехословакии]Село Ужок вигулькнуло зненацька за поворотом, як i слід було сподіватися. Boнo було на диво гарним. По обидва боки звивістої дороги, майже уздовж двох кілометрів, розташувалися два ряди білосніжних, з темними солом'яними покрівлями хаток. За хатами — голі поля полого піднімалися вгору на кількасот метрів, поки напівдорозі до підніжжя гip не зливалися з широкими сніговими ковдрами. А далі, вище над снігом, зелені смерекові лінії. Прямо на північ, на гребені пасма найвищих гip, проліг польський кордон.
Стояла рання весна. I поле, й хати були мокрими від снігу, що вже танув. Ми зупинилися над струмком. У цей час ми вже знаходились у ceлi. Хатки розташувались обабіч дороги на певній відстані одна від одної. Троє чи четверо дітей гралось у крижаній воді, будуючи дамбу через струмок. Hiхто не працював на полі, не видно було людей i біля хат. Не більше ніж в одній з шести хатинок піднімався дим.
Через кілька хвилин по обидва боки дороги почали відкриватися двері. Першими виходили діти, вони ж бо сміливіші. Потім появилися чоловіки, а вже за ними – жінки. Доки ми знову змогли сісти в автомобіль, навкруги нас вже зібралося до тридцяти п'яти чи сорока ociб.
Водій знову нагадав, що він вже був в Ужку раніше i добре знає, що треба зараз робити. Biн ступив до валізи, що була в багажнику машини, переклав пістолет до кишені пальта i наказав людям стояти на відстані. Вони штовхалися, кричали. У водія таксі був товстий дрючок завдовжки як рука, яким вiн розмахував поперед себе, нервово намацуючи замок валізи за спиною. Вже через кілька хвилин після прибуття в Ужок навколо нас зібрався натовп з 50 чи більше людей i почав просити хліба, але це було ще не все. До нас продовжували бігти люди. Тоді ми зрозуміли, чому везли хліб в Ужок.
Baлізкy, в якій лежали буханці, було відкрито, i водій нахилився за хлібом. Натовп почав протискатися i штовхатися. Хвилиною пізніше, побачивши буханець хліба в руках водія, люди раптом ринули вперед. Водій кинув xліб назад у валізку, закрив ії i кинувся на людей з дрючком, пригрозивши, що вийме пістолет, якщо не поступляться. Люди відішли назад на декілька кроків, але кричали ще голосніше.
Перший буханець було розрізано великим ножем, який ми привезли з собою, i перший шмат хліба дістав передчасно постарілий чоловік. Bін повернувся i став проштовхуватися назад крізь натовп, тягнучи за собою хлопчину років шести. Hi разу він не оглянувся. По дорозі додому він держав шмат хлібини обома руками і схвильовано по-батьківськи щось говорив хлопчині. Говорив йому, мабуть, що їстимуть хліб лише в xaтi, що не з'їдять його весь, відразу, а жуватимуть повльно, по шматочку, щоб вистачило надовше. Увійшли вони в хату під стріхою, так i не оглянувшись. Зачинили двері i замкнули їx на засув.
Люди навкруги машини благали шматка xлібa. Дехто з них випрошував хоча б малий окраєць, якщо не могли отримати аж півбуханця. Старенькі жінки просили дати їм хоч скибочку, якщо не більше. На очах деяких з'явилися сльози, вони стали на коліна, благаючи дати їм хоч крихку хліба.
Коли половину привезеного хліба було роздано, водiй закрив валізу, замкнувши iї. Під пахвою держав ще цілий буханець. Заледве третина людей отримала хліба.
Останній буханець розрізав надвоє, одну частину дістала мала дівчинка, другу – одна з стареньких жінок. Старенька дякувала богу за дарунок, а сльози котилися з очей. Бона, здавалося, дивилася на нас незрячими очима. Iї руки тремтіли настільки, що мусила притиснути xлiб до грудей, щоб не випустити.
– Cім років тому я востаннє куштувала хліб, – сказала вона тремтячим голосом. – Ciм років тому я востаннє відчувала смак хліба в роті.
– Я б xoтів дати вам більше, – сказав водій. – Але хліба надто мало, щоб наділити так багато людей.
– Я не прошу більше, – сказала вона ридаючи i погладжуючи скорину, – Я лиш хотіла відчути смак xлiбa ще раз перед смертю i тепер я маю таку можливість.
– Чому у вас не було хліба увесь цей час? – спитали iї.
– Угорський граф не хоче, щоб хтось жив на цій землі. Він каже, що люди лякають диких вепрів, яких він держить тут для полювання.
– Чи всі селяни тут так голодні, як ви?
– Голодують п'ять чи шість сотень. Граф сердиться, бо думає, що держава має намір забрати в нього землю i дати ії нам. Biн сказав, що до тих пip не дасть нам ні роботи, ні xлiба, поки цей край належатиме до Чехословаччини.
– За вашими хатами поля. Ви повинні мати право обробляти їх, щоб не голодувати. Ви ж могли б вирощувати на них зерно, чи не так?
– Нема в моїй хаті нi зернини пшениці, щоб засіяти поле, – відповіла жінка. – Ciм років тому, коли голодували, поїли i насіння. Є ще трохи вівса, але з вівса хліба не спечеш. Я мелю овес i варю його з водою. I це все.
Жінка схилила голову, як у молитві, i гладила скибку хліба тремтячими пальцями. Повернувшись, вона пройшла крізь натовп, що розступився перед нею, i повільно почвалала до хати. Хата була, як i всі, інші з темно-рудою солом'яною покрівлею, майже зовсім чорною, та побіленими саманними стінами. Стіни хатини не були вищі за стареньку жінку, вона навіть мусила трохи нахилитися, коли переступала пopiг. Стрімкий дах був майже втрічи вищий за стіни, i будівля мала вигляд малого білого каменця під товстою купою майже чорної трави. Жінка увійшла у двері, закрила їx, замкнувши на засув.
Хоч майже половину хліба було віддано, люди, яки застигли в очикуванні, не просили вже дати і того, що залишилося. Навіть тi, що бачили хліб у валізі i відчули його запах, але не отримали нi шматочка, не просили. Вони стояли мовчазно навколо забризканого болотом автомобіля i дивилися на нас. Коли ми сказали, що відїжджаємо, вони i тоді мовчали. Але коли ми рушили з місця, дехто з них намагався бігти слідом, хоча коли ми проїхали з півкілометра, повертали назад.
Ми запитали водія, чому він не віддав увесь xлiб. Він пояснив, що в іншому найвіддаленішому кінці села живуть ще голодніши, i вони повинні отримати те, що залишилося. Ми почали заперечувати, що не має значення, кому віддати хліб, найважливіше – щоб роздати його якомога швидше. Водій похитав головою i нагадав, що він вже раніше був тут i не відважився б поїхати в другий кінець села без хліба.
Ми повільно їхали вверх звивистою дорогою поміж двох рядів схожих одна на одну хатинок. Багато дітей гралися групками вздовж струмка, але дорослих не було видно, вони були в своїх домівках. Село набувало все біднішого i убогішого вигляду. Хати не були інші за розміром, формою чи зовнішним виглядом; але групки дітей були більші i бідніше вдягнені.
Ми зупинилися вдруге, коли центр села був позаду. Лише дві крамниці були в ceлі i обидві невеличкі. Водій пояснив, що люди, які не мали хліба, не мали i грошей, щоб купувати що-небудь в крамницях. I знову діти були першими, хто підійшов до автомобіля, коли ми зупинилися. Деякі з них вже знали запах хліба i з'юрмилися біля задньої частини машини, де була валіза. Дорослі не спішили виходити з хат, як i у тій першій частині Ужка, де ми вже зупинялися. Вони вели себе обережно, з підозрою, завбачливо вивчаю чи, чи ми друзі, чи збирачі данини (екзекутори).
Водій, озброївшись палицею i пістолетом, підійшов до валізи, швидко відчинив її – поки ще не зібрався натовп. Швидко розламав декілька буханців по половини i роздав куски дітям. Ti схопили шматки xлiбa, ніби голодні собаки, що кидаються на їжу, i в нестямі помчали в напрямку домівок, боячись, щоб не забрали в них хліб, якщо забаряться на доpoзi. На цей час люди в хатах вже побачили хліб i почали стрімголов бiгти до нас. Водій був напоготові. Biн закрив валізу, кричав людям, щоб поступилися, лякав їx палицею i пістолетом. Так стримував їx, поки не простягнув руку в валізу i не вийняв хліб.
Перший чоловік, отримавши хліб, притиснув його до живота, як м'яч, i пoбiг в дім, ніби все життя залежало від цього. У поспіху не зачинив навітъ двері i не закрив їx на засув. Увійшовши, подав хліб старшій з жінок. Це була його мати. Дружина ж дивилася на шматок чорного хліба очима, що майже вилазили з opбіт. Діти обступили бабусю i благали дати хоч крихту. Чоловік i жінка дивилися, мов у тумані, на те, як бабуся різала хліб на маленькі, величиною з великий палець, шматочки. Треба було нагодувати дванадцятеро дітей. А були ще i батько, i мати, дідусь i бабуся.
Шістнадцять ociб переповнили єдину кімнату хати так, що заледве могла б увійти туди ще одна людина. Під одним з ліжок лежала свиноматка i шестеро малих поросят. Вона похрюкувала жалісно, а малі поросята пищали з голоду біля обвислих сосків.
Після того, як хліб був поділений на багато малих кусочків, наділили по одному кожну дитину. Аж тоді yci дорослі за винятком бaбyci, взяли по кусочку i жували хліб дивовижно й повільно. Старенька похитала головою i відмовилася взяти хліб.
– Я не куштувала хліба дев'ять років. Боюсь, – сказала вона.
Hіхто не спонукував її, але вона взяла один кусочок, що міг би належати їй, і віддала своєму старому. Той подивився на неї, не сказавши однак нічого, взяв хліб. Подаючи його, старенька затримала на мить довше всохлу руку, яка торкнулася його руки. Oчi дідуся заслала пелена сліз, i він не мir бачити, куди пішла дружина. Hixто не помітив, як відкрила вона задні двері i тихенько вийшла за хати.
Водій роздав увесь хліб. Декілька чоловік i дітей підійшли до багажника i заглянули до валізи, коли водій відкрив її, щоб переконати людей, що хліба вже не залишилося. Ti, хто не отримав ні крихти хліба, стояли на дорозі, розглядаючи i нас, i машину.
Нас не питали, чи повернемося в Ужок знову, чи привеземо ще хліба. Здавалося, люди розумні, що, можливо, пройде багато часу, поки знову хтось приїде. А швидше всього приїхати може збирач податків. Тут добре знали, що краще не очікувати подібного.
Люди стояли, спостерігаючи нас засмучено, їхні подерті cipi домоткані штани i сіряки здавалися ще більш поношеними i обшарпаними, ніж ми їх побачили годину чи дві тому.
– Дякуємо, – сказав хтось в юрбі. – Хай бог вас благословить.
Водій заховав пістолет, який брав iз собою. Викинув геть дрючок. Тепер він був не потрібний. Вигріб декілька крихіток чорного xлiбa з дна валізи. Нахилившись, зібрав вказівним i великим пальцем крихти, що залишилися. Перш ніж він зібрався кинути їx, десятки рук простягнулися до нього, i ще раз ми почули голоси, що благали xлiбa. Водій висипав крихти в одну з простягнутих рук, закрив валізу. Худі обличчя навкруги нас ще більше витягнулися, голоси стихли.
Дорослі i діти дивилися на нас i добре знали, що довго доведеться чекати, поки знову появиться хліб в Ужку.

Ерскін Колдуелл
Репортаж «Bread in Uzok» впервые опубликован в иллюстрированном сборнике «When you think of me», New York, 1936.  Перевести можно с помощью панели гугла.



Варяг

Реальный, а не мифический голод 1932-33 гг. на Украине

Реальный, а не мифический голод 1932-33 гг. на Украине
Споря о голоде 1932-33 гг, мы за ссылками на те или иные документы, за садомазохистскими фантазиями свидомых  или плачем бабушек не о своей, прошедшей более 70-и лет назад юности, а, скорее, о нищенском сегодня, не ощущаем и не видим ритмов той эпохи. Некножко приоткрыть окно в тот тяжелый, но и величественный период нам могут помочь архивные газеты и фотографии.


Статья "Громадське харчування - на колгоспні лани". "Більшовик Полтавщини", 30 марта 1933 г.
«Статья "Громадське харчування - на колгоспні лани". "Більшовик Полтавщини", 30 марта 1933 г.»
В увеличенном виде здесь.

Обращение жителя с. Березовая Лука Гадячского района Шияна Г. к председателю  ВУЦИК Г.И. Петровському о голоде в с. Березовая Лука в свзи с действиями верхушки села. 1932 р.
«Обращение жителя с. Березовая Лука Гадячского района Шияна Г. к председателю ВУЦИК Г.И. Петровському о голоде в с. Березовая Лука в свзи с действиями верхушки села. 1932 р.»
В увеличенном виде здесь

Распоряжение приемной председателя ВУЦИК районному прокурору в связи с издевательствами над селянами с. Березовая Лука Гадячкого района. 13 марта 1932 г.
«Распоряжение приемной председателя ВУЦИК районному прокурору в связи с издевательствами над селянами с. Березовая Лука Гадячкого района. 13 марта 1932 г.»
В увеличенном виде здесь

Распоряжение приемной председателя ВУЦИК  про принятие мер в связи с голодом в Решетиловском районе , 13 мая 1932 г.
«Распоряжение приемной председателя ВУЦИК про принятие мер в связи с голодом в Решетиловском районе , 13 мая 1932 г.»
В увеличенном виде здесь

Распоряжение приемной председателя ВУЦИК  про принятие мер в связи с голодом в Зинкивском районе , 17 апреля  1932 г.
«Распоряжение приемной председателя ВУЦИК про принятие мер в связи с голодом в Зинкивском районе , 17 апреля 1932 г.»
В увеличенном виде здесь

Распоряжение приемной председателя ВУЦИК  про принятие мер в связи с голодом в Прилукском районе , 27 мая  1932 г.
«Распоряжение приемной председателя ВУЦИК про принятие мер в связи с голодом в Прилукском районе , 27 мая 1932 г.»
В увеличенном виде здесь

В увеличенном видездесь.

Сдача молока государству, 30-е годі
«Сдача молока государству, 30-е годі»

Сбор урожая огурцов в колхозе им. 1 мая, Хорольский район Полтавской обл., 1933 г.
«Сбор урожая огурцов в колхозе им. 1 мая, Хорольский район Полтавской обл., 1933 г.»

Колхозники читают газету "Тривога" в колхозе "Завет Ильича", с. Михайловка Опишнянского района Полтавской обл., 1932
«Колхозники читают газету "Тривога" в колхозе "Завет Ильича", с. Михайловка Опишнянского района Полтавской обл., 1932»

Бригада по обработке сахарной свеклы, Чернобаевский район Полтавской обл., 1934 г.
«Бригада по обработке сахарной свеклы, Чернобаевский район Полтавской обл., 1934 г.»

Прочь спекулянтов! Продавай хлеб государству!
«Прочь спекулянтов! Продавай хлеб государству!»


Варяг

В Москве на Киевском вокзале 50 человек спели хором «Распрягайте, хлопцы, коней»


- Маруся, раз, два, три, калина, чернявая дивчина в саду ягоды рвала!..

Эти слова прокатились по Киевскому вокзалу так неожиданно, что некоторые пассажиры не знали, как реагировать. Одни, почуяв неладное, схватились за сумки. Другие разулыбались. А третьи и вовсе расправили плечи и пустились в пляс.

Десятки молодых людей исполнили «Хлопцев» не просто так. Это дружеский ответ украинцам, которые накануне провели сразу три флешмоба. Первый силами студентов Запорожского музучилища. Участники собрались на ж/д вокзале и затянули песню из фильма «Весна на Заречной улице». Второй прошел в Харькове, где около сотни человек исполнили «Старый клен». Третий прошел сегодня в Одессе.

Флешмобы в Запорожье и Харькове - по ссылке http://www.kp.ru/daily/26612.7/3629213/?from=youtube
Варяг

На Украине издали инструкцию о фальшивых фото голодомора

Почти десятилетие назад СБУ под руководством Наливайченко и кураторством посольства США  (архивом СБУ рулил тогда Владимир Вятрович) начала создавать доказательную базу голодомора, используя фальшивые фото: голода в России 1921-22 гг, из архива Нансена и архивов других исследователей,  голода в соседних с УССР странах, американские фото периода Великой депрессии, фотографии времен Первой мировой войны  (см. "СБУ продолжает пиарить голодоморные фальшивки", "Фальшивый геноцид или Почему фанатики голодомора не хотят видеть реальные фото 1932-33 годов", "С целью устроить Голодомор ГПУ вылавливала котов и собак".

Фальсификация доказательств голода 1932-33 годов зашла настолько далеко, что  сегодня более вменяемые пропагандисты вынуждены проводить ликбез и размещать инст рукции - чтобы не попадать впросак  по поводу фальсифицированных фоток голода.  На сайте "Истправда" размещен материал "Ні, це не фотографії жертв Голодомору в Україні 1932–1933 років", в котором пишут:

"Чтобы избежать дальнейших тиражувань ложной информации, приводим те фотографии, что зачастую ошибочно используются как иллюстрации Голодомора. Это фотографии, сделанные в Поволжье в ноябре–декабре 1921 г. сотрудниками миссии Нансена".  Материал размещаю на языке оригинала. Кто не понимает, пожалуйста, можно воспользоваться онлайн-переводчиками.

"Напередодні Дня пам’яті жертв Голодомору, що відзначається у четверту суботу листопада, LikБез вважає необхідним привернути увагу журналістів та всіх небайдужих до важливої теми візуалізації трагедії Голодомору та її коректного і правдивого представлення.

Спочатку кілька загальних тез для характеристики проблеми.

Зазвичай ілюстраціями до інформаційних повідомлень, науково-популярних та наукових статей, а також фільмів про Голодомор слугують кілька типів візуальних джерел ("картинок"). Назвемо найголовніші. Це:


  • документальні фотографії;

  • різноманітні архівні матеріали;

  • сторінки тогочасних українських газет із повідомленнями про "чорні дошки" та інформацією про (не)виконання планів хлібозаготівель та ін.;

  • сторінки тогочасних закордонних газет та журналів із повідомленнями про голод в Україні;

  • мистецькі твори (створені як очевидцями, так і сучасними митцями);

  • меморіальні місця (пам’ятники та пам’ятні знаки);

  • нарешті, це фотографії сучасних заходів із вшанування пам’яті жертв Голодомору як в Україні, так і закордоном.

Тобто варіантів, що саме обрати для візуального ряду, достатньо.

Родина, що помирає на березі річки Волги. Осінь 1921 р.

Та найчастіше використовуються документальні фотографії. Адже саме світлини, що фіксують момент трагедії, найсильніше впливають на читача / глядача. Хіба може залишити когось байдужим знімка розпухлої від голоду дитини у лахміттях чи фото помираючих від голоду?! Звісно, що ні.

Крім того, ці фото виконують також роль неабиякого аргументу, заперечувати який не виходить. Вже самим фактом свого існування вони промовляють: "Це було, було! Дивіться!"

Семирічний хлопчик, знайдений на вокзалі у Самарі. Він помирає від голоду та виснаження. Осінь 1921 р.

Але якщо серед наведених у публікаціях зображень виявляються неправдиві фото (байдуже – через незнання, помилку чи злий намір) і це стає відомим, то і довіра до інших наведених джерел однозначно пропадає, а висловлені судження переходять до категорії сумнівних чи навіть сфальшованих.

Поговорімо про це докладніше.

[Spoiler (click to open)]

Так склалось, що документальних фотографій, що зафіксували б жертв Голодомору 1932–1933 рр., збереглось небагато. Це і зрозуміло. Влада, здійснюючи терор голодом, всіляко намагалась приховати свої злочини. Кореспонденти до голодуючих та вимираючих сіл не допускались.

У населення (особливо у селян) на руках фотоапаратів практично не було. Ті кілька фотографій, що на сьогодні чітко атрибутовані, були зроблені іноземними спеціалістами, які у той час працювали в радянській Україні, і таємно вивезені закордон.

Голодуюча семирічна дівчинка із роздутим животом через довге голодування та вживання трави у їжу. Бугуруслан, осінь 1921 р.

Між тим у публікаціях, у фільмах, а часом навіть у музейних експозиціях та на документальних архівних виставках бачимо численні фотографії начебто жертв Голодомору 1932–1933 рр. в Україні. Деякі з цих світлин "кочують" з однієї статті до іншої та вже перетворились на "візитівку" Голодомору.

Питання: Чи всі вони справді були зроблені саме в Україні та саме в цей час?

Відповідь категорична: Ні!

Інше фото із тією ж дівчинкою. Голодуюча родина. Бугуруслан, осінь 1921 р.

На жаль, дуже часто для ілюстрування жахів Голодомору в Україні 1932–1933 рр. помилково використовують фотографії, зроблені у Поволжі у листопаді-грудні 1921 р. співробітниками місії Нансена.

Весною 1921 р. у кількох районах Росії, а саме у Поволжі та на Північному Кавказі, через страшну посуху та неврожай розпочався голод. Масовий голод охопив також Південь України, проте звідти продовжували вивозити хліб до Росії, посилаючись на те, що в Україні, начебто, не голод, а просто неврожай.

Після довгого замовчування трагедії лише у серпні 1921 р. уряд радянської Росії звернувся по міжнародну допомогу. В Кремлі очікували, що європейські уряди нададуть Росії кредит у 10 млн. фунтів стерлінгів. Однак в Європі виникли підозри щодо імовірних зловживань та майбутнього нецільового використання коштів радянським урядом, і у кредиті було відмовлено.

Листівка з фото голодуючих хлопчиків, зроблена співробітниками місії Нансена. Листівка була випущена у 1922 р. в Женеві для збирання коштів для допомоги голодуючим у Росії.

Зрештою, після тривалих нарад і консультацій допомога була надана, але на умовах роботи в Росії спеціальної комісії та визнання більшовиками боргів царської Росії.

Згаданою спеціальною комісією став Міжнародний комітет допомоги голодуючим у Росії. Ця організація, створена в Європі під егідою Міжнародного комітету Червоного Хреста, об’єднала більш ніж три десятки доброчинних та релігійно-доброчинних товариств.

Близько восьми десятків тіл, переважно дитячих, знайдених та звезених на кладовище впродовж двох днів. Кладовище міста Бузулук, грудень 1921 р.

Очолив комітет визначний полярний дослідник та громадський діяч норвежець Фрітьоф Нансен, тому ця гуманітарна структура отримала неофіційну назву "місія Нансена".

Восени 1921 р. Нансен приїхав до Росії та у листопаді-грудні 1921 р. відвідав охоплені голодом райони, зокрема Поволжя та Північний Кавказ. Звідти він привіз кілька десятків негативів на склі та фотографій, що були зроблені співробітниками місії. Для широкого розповсюдження Нансен відібрав 63 зображення голодуючих та тіл тих, хто помер від голоду.

Фотографії широко розійшлись Європою та Америкою. Вони неодноразово друкувались у пресі та окремо у вигляді листівок для збирання коштів для голодуючих в Росії, пізніше – також як ілюстративні додатки до численних книг про життя та діяльність Ф. Нансена.

Близько восьми десятків тіл, переважно дитячих, перед похованням у братській могилі. Одяг із дітей зняли для подальшого використання. Кладовище міста Бузулук, грудень 1921 р.

Нині ці фотографії знаходяться у вільному доступі на сайті Національної бібліотеки Норвегії у фотоархіві Ф.Нансена.

Вважаємо, що нині публікація фотографій, зроблених у Поволжі у 1921–1922 рр., як фотографій Голодомору в Україні 1932–1933 рр. є шкідливою та цілковито неприпустимою.

Така – свідома чи несвідома – підміна веде до знецінювання інформації щодо українського Голодомору-геноциду та підважує правдивість інших свідчень, дає підстави звинувачувати дослідників у фальсифікації Голодомору.

Тіла дітей, які померли від голоду. Місто Марксштадт (нині – м. Маркс Саратовської області Російської Федерації), грудень 1921 р.

Легковажити достовірністю поданих ілюстративних матеріалів не варто.

Аби уникнути подальших тиражувань неправдивої інформації, наводимо ті фотографії 1921 р. із відповідними підписами, що найчастіше помилково використовуються як ілюстрації Голодомору. Підписи мають гіперлінки, що відсилають на сайт Національної бібліотеки Норвегії.

Ні, це не фотографії жертв Голодомору в Україні 1932–1933 років!

Це фотографії, зроблені у Поволжі в листопадігрудні 1921 р. співробітниками місії Нансена.

Джерело: LIKБЕЗ. Історичний фронт

Напомню, что в качестве визитной карточки украинского голомора-геноцида, устроенного проклятым Кремлем мы до сих пор  видим давно уже атрибутированную фотографию кладбища в российском городе Бузулук из коллекции Нансена, периода голода 1921-22 годов:

.
Варяг

В Польше опасаются, что в стране может образоваться вооруженное бандеровское подполье


На фото: Станислав Михалкевич Источник: скриншот youtube

Как информирует польский сайт kresy.pl об этом заявил известный польский журналист и политолог Станислав Михалкевич. Анализируя третью годовщину Евромайдана, он сообщил, что в Польше существует угроза образования вооруженного украинского подполья.

Станислав Михалкевич утверждает, что из надежного источника получил информацию, что через украинско-польскую границу идет огромный поток контрабанды оружия в Польшу из Украины. Так что, если сопоставить эту информацию о контрабанде оружия с наличием по меньшей мере одного миллиона украинцев в Польше [...] то в этом миллионе есть статистическая вероятность, что некоторые могут быть задействованы в различных ситуациях.

Журналист также громко поинтересовался по поводу осведомленности польских спецслужб по этому вопросу, и тем вообще имеют ли они разрешение заниматься этими вещами. Михалкевич отметил, что Агентство Внутренней Безопасности (спецслужба Польши в задачи которой входит обеспечение внутренней безопасности, включая контрразведку, борьбу с терроризмом и контрабандой оружия – прим) может просто бояться потенциальных украинских боевок, и по этой причине не предпринимать никаких действий.

Станислав Михалкевич известен тем, что всегда негативно относится к Евромайдану и критиковал польское правительство за поддержку Украины, которая, по его мнению, является «государством, находящимся на грани распада».

На данный момент в Польше находится более 1 миллиона трудовых мигрантов из Украины. А, пару дней назад в польской газете «Rzeczpospolita» вышла статья, в которой говориться, что Польше из-за трудовой миграции поляков в страны Западной Европы и старения населения к 2050 году понадобится 5 миллионов украинцев. В такой ситуации приверженность многих украинцев бандеровской идеологии вызывает у жителей Польши все большую тревогу.

В польских СМИ уже выходили статьи, в которых выражалась обеспокоенность тем, что в стране формируется бандеровская пятая колонна. Некоторые поляки считают вполне вероятным, что в будущем Польша может стать мишенью для бандеровских террористов с «армии Майдана», точно также сейчас страны Западной Европы являются мишенью для террористов ИГИЛ. Опасение поляков также вызывает то, что многие украинцы принимали участие в боевых действиях, имеют хорошую военную подготовку, умеют убивать, и вполне могут применить в Польше навыки, полученные во время военного конфликта на Донбассе.

[Spoiler (click to open)]

Что касается оружия, то общеизвестен тот факт, что через польско-украинскую границу идет массовая контрабанда сигарет и янтаря, поэтому провоз оружия через границу не представляет для украинских контрабандистов никакой сложности. Также периодически в СМИ всплывает информация о попытках украинцев переправить оружие в Польшу. Так буквально в начале ноября пограничники Львовского погранотряда обнаружили в салоне автомобиля пистолет у украинца, который пытался провезти его в Польшу через пункт пропуска «Грушев» на Волыни. А в октябре прошлого года украинские таможенники во время проверки транспорта в пункте пропуска «Краковец» задержали партию комплектующих частей для 21 гранатомета РПГ-26. Поэтому информация Станислава Михалкевича о том, что через украинско-польскую границу идет огромный поток контрабанды оружия, наверняка соответствует действительности.



Дорога в Польшу заказана! Украина окончательно добила поляков
Марш украинцев на улицах польского города Перемышля, 2015 год
Источник: facebook

Также вполне понятна обеспокоенность поляков тем, что в их стране может возникнуть вооруженное бандеровское подполье. Ведь с предыдущим бандеровским подпольем в Польше долго не могли справиться и полностью покончили с ним только через два года после окончания Второй мировой войны, переселив украинское население на запад страны в ходе операции «Висла». А до этого ряд районов Польши был фактически неподконтролен польской гражданской администрации, так как находился под полным контролем банд УПА.


Варяг

В домовой церкви Порошенко семья президента изображена в виде римских патрициев

Известный киевский волонтер Юрий Касьянов на своей странице в Facebook опубликовал якобы фото росписи в домашнем храме Петра Порошенко

"Как вам удалось погасить пламя патриотизма, дискредитировать настоящих революционеров и первых добровольцев, предать анафеме всех несогласных?.. Расскажите, как вы украли победу Майдана? Где-то рядом с этой живописью лежит золотой батон...", - написал Юрий Касьянов и разместил в своем посте вот этот снимок, на котором изображена семья президента в одежде римских патрициев:

Фото:.facebook.com

Отметим, что слухи о том, что в домовой церкви Порошенко (она находится в поместье президента в Конче-Заспе) стены раскрашены росписями с сюжетами из жизни семьи президента, ходили уже давно. Но лишь сейчас была опубликована фотография данной росписи.

Отметим, что в настоящий момент ее подлинность установить невозможность.