varjag2007su (varjag2007su) wrote,
varjag2007su
varjag2007su

Кривавих шляхів апостол



На днях, рассказывая, что Степь, т.е. Донбасс и прочие "Новороссии", нам навязаны в качестве наказания, генпрокурор Луценко с любовью цитировал немецкого еоллаборациониста Евгения  Маланюка




Сегодня вместо классиков украинской и украинской советской литературы нашей молодежи активно навязывают в качестве вершины литературного гения всякие драчи и яворивские, сами уже давно неспособные написать что-либо путное, к навязывают коллаборационистских писак, обслуживавших во время Великой отечественной войны оккупантов. Одним из таких и явялетя Евген Маланюк. Его в свое время поэтически называли "кривавих шляхів апостол".

Странно, но больше всего он почему-то ненавидел Москву и Россию, а также мечтал об уничтчожении Украины  и писал:

Ви забули нащадки Монгола 

Половецький посвист степів?  

Ще летітеме мертво і голо

Над Москвою наш буряний спів.

Ще повстане, воскресне із мертвих

Великий Князь Дніпра!

Не поможуть запізнені жертви:

Ми не братимемо у бран.

Ми на стерво гнилої імперії,

На трупарні кривавих кремлів –

Підіймемо розгойдані прерії

Степової землі.

Гострим вітром назавжди ми виріжем

І зрівняєм московські горби,

Хай дихне лиш пожежею тирси

І покотить грім боротьби.


          *   *   *
Прозріння

Всі вироки, здається, проказав
Рвучким і ярим віршем… А Росія
Ще догнива, як здохлий бронтозавр,
І труп — горою — мертво бовваніє.

О люте стерво! Твій посмертний дух
Ще мстить — смердячий, безнадійний Лазар, —
Але намарне: навіть гній потух,
І тільки низом стелеться зараза.

Даремно радиться синедріон

Крикливиць та шаманів євразійських —
Бо ні хороби віку, ні Сіон
Не воскрешать. Бо сонценосним військом

Епоха йде молитви і огня,
Земля напнулась готикою росту
Й, де нині — бруд, де — парші і короста,
Дзвенітиме прозора радість дня.

Крізь гноїща, крізь цвинтарі руїн
Буятиме нестримний рух природи,
І, замість цих калічних україн,
Рослинами зростатимуть народи.


Ще прогримить останній судний грім
Над просторами неладу і зради
І виросте залізним дубом Рим
З міцного лона Скитської Еллади.


Зато восхищался фашистской Єуропой:

[Spoiler (click to open)]Посланіє

Залізний Рим - відісторичне
Невичерпальне джерело,
Де мідь латини славить Вічність
Над хвилями щоденних злоб,
Де історична електричність,
Акумульована в віках -
Працює крізь віки на вічність
І ні на мить не заника.
Де в ляццароні спить патрицій,
В пролетарі - аристократ -
Там народився муж із криці,
Старого віку Герострат.
Даруйте примітивність ліній,
В яких накреслюю цей лик -
Там лають словом "Муссоліні",
Це ж твір нового покоління
І як майбутнє він велик.
Це - чоловік! Затерте слово.
Устами Горькаво й Толстого,
Що в смороді російських сект
Повзло заслинено-знайомо,
Але збагніть звучання: homo
А не "расейський чєлавєк".
Це не "Христосік" в смрадній секті -
Комуністичний епілептік,
Не "кающійся дварянін" -
Це нації міцної син.
Це навіть не Петро - папуга,
Що ставши на північний лід,
Татарською петлею туго
Затиснув Європейський Схід
І кров'ю націй Бога й плуга
Позначив свій поганський слід.
Ні. Це вогненна марсельєза
Плебеям духа і рабам -
Це Риму сонценосний Цезар,
За царство Бога боротьба!
Живім же в радісній відраді:
Наш край повстане і зросте,
Бо Риму історичний радій
Сягає і на скитський степ!

Исследуя нежелание украинца - "пісняра, мудреця, гречкосія" превращаться в субъект исторического процесса, т.е. отталкиваться от России, Маланюк изучал феномен Гоголя. Для себя Маланюк вопрос "принадлежности" Гоголя решил сразу: "А что образ тот есть и был национален – вопроса  нет. Все иное  было и является или аберрацией, или гримом, или внешними декорациями. Что больше, только настоящий, следовательно, национальный, образ Гоголя откроет нам так называемую тайну Гоголя, мрачный трагизм его жизни и творчества, описанный в достаточно богатой литературе о нем, но не выясненный в своем существе".

В то же время, Маланюк считал, что именно украинец Гоголь, который фактически всю свою сознательную жизнь "разрывался" между украинской и российской культурами, был "отцом малороссизма" как общественного феномена.

В малоизвестной  статье "Конец российской литературы" он писал: "От государственно национального у него остается хуторянский романтизм, зато все духовное богатство украинской души он калечит и в изуродованном виде просовывает его в закоулок заскорузло-темной московской души. Гоголь – первый "сознательный малоросс" и, можно сказать, отец малороссизма".

В своем более известном труде под красноречивым названием "Малоросийство" Маланюк дает такое определение понятию "малоросс": "Это тип национально дефектен, изуродован психически, духовно, в – последствиях, временами – расово".

Другими словами, по убеждению Маланюка, именно Гоголь заложил идейные фундаменты такого позорного явления как национальная неполноценность: "В своем огромном художественном и интеллектуальном творчестве именно Николай Гоголь, теперь канонизованный "Руский пісатєль" и как бы флаг политического малороссийства, дал непревзойденный до сих пор материал для студий над описанием национальной психики и переходом ее в состояние малорусского гниения".

По мнению Маланюка "именно осознание себе комплекса малоросийства – было бы уже значительным шагом вперед, так же, как установление диагноза является началом лечения" - уничтожения в себе малороссийства:

"В жорстоку, хижу ніч життя,
В оцю страшну, страсну годину, -
Здуши гадюку почуття,
Забий, забий в собі людину!


Выдающийся западноукраинский публицист, соратник Ярослава Галана Петр Козланюк в своем сборнике, "Щури у бочці" О Маланюке написал так:








Больше сказать нечего. И хотелось бы, чтобы за оставшееся до нового учебного года время в МОН имени Табачника все-таки провели ревизию и избавили школьников от необходимости учить человеконенавистнические стихи Маланюка, о котором Иван Драч в свое время тоже написал-отметился:

Сконали «тигри» і «пантери»
Освенцимів колюча кліть,
А все ж облесні живодери
Плетуть павучу сіть Бандери —
Ще й досі висне хижа сіть.
О, ненависті дух не вичах,
Цей лютий шал не заника,
Шуга огнем мені в обличчя
З сонетів Кравціва лисичих
І з вовчих строф Маланюка

Tags: коллаборационизм, поэзия
Subscribe

Recent Posts from This Journal

promo varjag2007su october 18, 16:50 22
Buy for 100 tokens
Друзья и читатели моего блога! Вы все знаете, что все годы существования моего блога мой заработок не был связан с ЖЖ. Т.е. я не была связана и не имела никаких обязательств материального характера ни перед какими политическими силами и различными группами, кроме дружеских уз и благодарности…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 5 comments